В сьогоднішніх умовах на кожного мешканця Полтавщини покладається завдання щодо захисту підступів до своїх селищ і міст, побудови інженерних загороджень, позбавлення ворогів можливості поповнити свої засоби пальним чи боєприпасами.
Досвід показав, що проведена робота щодо посилення захисту своїх населених пунктів на півночі Полтавщини вже дала свої плоди – ворог не пройшов і не пройде в подальшому. Там на дорогах викладені бетонні блоки, що значно уповільнює або навіть блокує рух ворожої бронетехніки, на узбіччі виставлені протитанкові їжаки, відсутні дорожні вказівники, зруйновані мости тощо. Як результат – російським колонам постійно доводиться шукати інші маршрути – вони втрачають час, витрачають пальне і, як наслідок, стають легкою мішенню для наших військ.
Така тенденція спостерігається в багатьох українських містах, містечках і селищах. Окупанти не можуть пройти там, де їм не дозволяють!
Проте, на жаль, навіть на Полтавщині трапляються випадки, коли місцева влада не може (або не хоче) організувати оборону і спротив ворогу.
У якості прикладу хочемо навести два міста на Харківщині – Чугуїв і Куп’янськ. В Чугуєві ще 24-25 лютого всі промислові підприємства і агрофірми об’єдналися, щоб перевезти свої бетонні плити, блоки та інші будматеріали у визначені місця для побудови блокпостів чи різних інженерних загороджень. Усе необхідне для захисту Чугуєва – важка будівельна техніка, бензопили, зварювальні апарати тощо – знаходилося протягом лічених хвилин та оперативно доправлялося до оборонців міста. Як результат – Чугуїв по теперішній день, не дивлячись на бажання окупантів, – український.
Натомість у Куп’янську, в першу чергу – через зволікання лідерів місцевої громади в плані посилення територіальної оборони, місто було не готове до приходу окупантів. У результаті все-одно важка техніка була виділена, а захисні споруди – побудовані, але вже для російських окупантів.
Здавалось б однакові за чисельністю мешканців і наявністю промислових підприємств два міста Харківщини – Чугуїв та Куп’янськ. Проте в результаті діаметрально протилежних підходів керівництва територіальних громад до захисту своїх населених пунктів маємо різні наслідки. Надзвичайно сумні наслідки цих упущень для Куп’янська.
